Експозиція побуту та селянської хати

 

Тематична екскурсія №2
Село Старосілля засноване в 1812 році переселенцями з Могилівської губернії. Архівні документи свідчать, що це були безземельні бобилецькі селяни, які повинні поселитися в казенному селищі Маліївці. Та облюбувавши місце, яке називалося Пустка Леонтіївська, вони залишилися на лівому березі річки Інгулець і заснували село Старосілля. За переказами ця назва пішла від назви їх рідного села в Могилівській губернії Климовіцького повіту (Білорусія).

З документів відомо, що поселилося 118 жінок та 110 чоловіків. Спочатку було побудовано один великий сарай, де жили люди й перебувала худоба, а за того часу - це вже вважалося поселенням. Офіційно зареєстрованим село стало тільки в 1825 році, під час перепису населення. І в 1859 році було позначено на карту. 

Тяжкі умови життя були у старосільців. Хати будували низькі, але довгі, бо жилі кімнати далі переходили в клуні та конюшні. Стіни були товсті, вікна маленькі й двері робилися низькі. Дах накривали соломою. Хати отоплювали печами, в яких спалювалисолому чи курай. Освітлювали приміщення щіпками, відблисками вогню від печей, а пізніше каганцями (більш заможні гасовими лампами). Влітку взагалі обходилися без освітлення, вдовольняючись місячним сяйвом.

Займалися старосільці переважно землеробством, рибальством. Вирощували пшеницю, ячмінь. соняшник, баштанні культури, перець, виноград. Сіяли й збирали вручну. Урожай зернових становив по 6-8 центнерів  з десятини.

У 1859 році до села було приєднано с.Засілля. На цей період Старосілля налічувало 80 дворів, 253 - чоловіків, 269 - жінок.

У 1886 р. дворів - 100, жителів - 664, а в 1887 жителів- 1397 чол.

У 1886 році було відкрито церкву, одну церковно-прихідську школу (48 учнів), діяло 2 торгівельних і 19 промислових заклади. Оплата поденним робітникам становила: 

плугатарю навесні та восени - 40 коп., погоничу - 20 коп., сівачу - 50 коп., косарю в жнива - 35 коп., жінкам - 25 коп., підліткам - 20 коп. Місячний заробіток становив від 10 до 35 рублів.