Відкриває музей історії села – археологічна експозиція, яка розповідає про те, що на нашій території люди жили починаючи з ІV тис. до н.е.
На території села в 1994 р. знайдено поселення другої половини ІІ тис. до н.е., що бачило аріїв, кімерійців, скіфів, сарматів. Його існування підтверджено вченим - археологом Ю.О. Шиловим, який починаючи з 1972 року вів археологічні розкопки курганів біля Старосілля.
Одним з визначних пам’яток є Висока Могила – курган мідно – кам’яного віку, який зберіг знання протошумерських часів
Ця споруда, протяжністю 200 метрів і висотою 10 метрів, добудовувалась на протязі двох тисячоліть – від зародження аріїв до їх часткового переселення в Індію. Найдавніше з розкопаних поховань – середина ІV тис. до н.е., здійснене місцевим населенням середньостогівської археологічної культури.
Висока Могила мала форму «вагітної жінки». Антропоморфна символіка з імітацією вагітності над похованням була розвинута в досипках гробниці, прикрашеної в середині місячно – сонячним календарем
Тут у середині жіночої фігури знайдено і чоловіча. Міфоритуал даних «батьків відродження покійника» має специфічне співвідношення з міфом індоіранської Рігведи про праматір сущого Адіті, син якої Дакша виступає також її чоловіком і навіть батьком. Вони породжують Мартанду – «Яйце мертвого», але призначеного для відродження Пра – людини. Символи його дітей ману ( прабатька смертних) і Ями ( збирача мертвих) представленні на північній стороні поховання. На південній стороні були зображені символи самих видатних синів Адіті: Мітри (миротворця людей) і Варуни (буркотливого виконавця законів Всесвіту).
У сусідньому кургані з’явилося поховання нового культурно – археологічного типу, який був названий «старосільським». Витоки « старосільців» знайдено в алазано – баденській культурі Закавказзя. Тяга їх до далеких подорожей предстала в міфоритуалі поховання. Могила з останками старого чоловіка була перекрита магічними возом на 7 колесах (більш давніх возів не знайдено)
Досипка над похованням символізує Сонце як око Всесвіту. Вона представляла собою глиняний хрест, перекритий чорноземним овалом; на плоскій вершині розташувався кам’яний жертовник. Від досипки розходились у степ до горизонту 12 променеподібних доріг – орієнтирів обсерваторії зодіакального типу, вздовж яких закладено цілий комплекс курганів
Деякі деталі поховання відповідають Сур’ї – верховному сонячному божеству аріїв, слов’ян та індусів. Обряд приписував покійнику воскресіння шляхом переїзду по сонячно – зірковим шляхам до осінньо – зимового й весняно – літнього півріччя.
Серед не багатьох поховань зрубної й сабатинівської культур найбільш значний комплекс верхньої досипки Високої Могили, що з’єднав її з сусіднім курганом. Їм була надана символіка Сонця й Місяця, поєднаних Чумацьким Шляхом. По ньому, згідно «Весільному гімну» Рігведи про шлюб денного й нічного світил, Сур’я – наречена їде до Соми – жениха Небесною Дорогою
Висока Могила має 10 досипок, які перекрили 18 поховань середини ІV – ІІ тис. до н.е. За два тисячоліття бронзової доби степами Причорномор’я пройшли представники півтора десятка археологічних культур, які відповідають різним народностям. До Високої Могили призвичаїлися дев’ять із них.
Завдяки археологічним розкопкам біля села Старосілля, було розшифровано багато прадавніх міфів. Завдяки їм було виділено так звану Старосільську культуру з найдревнішими у Європі возами.
У 1991 році були продовжені розкопки курганів: арійського – часів бронзи та скіфського – часів раннього заліза, активними учасниками і помічниками яких були учні Старосільської ЗОШ
Просто на очах дітей з’являлися унікальні речі – залишки зерна проса ІІІ тис. до н.е. та кам’яний жертовник у вигляді Місяця і Тельця.
У скіфському кургані виявлено унікальне жертвоприношення коня з бронзовою упряжжю та залишки поховання воїна з мечем, стрілами, металевими прикрасами. 
А після розкопок було проведено археологічну розвідку, під час якої віднайшли землеробсько - скотарське поселення ( біля с. Шестаково) кінця ІІ тис. до н.е.
Немає коментарів:
Дописати коментар